У судовій практиці Вищого антикорупційного суду за 2024–2025 роки простежуються чіткі тенденції: в окремих справах як альтернативу триманню під вартою суд обирає запобіжний захід у вигляді застави. На такі випадки вказують численні пресрелізи ВАКС, у яких повідомляється про застосування цього запобіжного заходу. Водночас застава зовсім не означає «повної свободи» – на особу накладається низка обов’язків, а за її діями зберігаються суворі важелі процесуального контролю. Про це повідомляє Судово-юридична газета у своєму матеріалі.

Механізм контролю і відповідальності

Один із найрезонансніших прикладів – бізнесмен, підозрюваний у справі щодо збитків Національного інституту раку: ухвалою слідчого судді ВАКС від 19.06.2025 (справа № 991/6280/25) до нього застосовано заставу в розмірі 200 млн грн. Окрім фінансової гарантії, на нього покладено процесуальні обов’язки – прибувати на вимогу детективів НАБУ, прокурора та слідчого судді, а також не залишати межі Київської області без дозволу. Цей кейс ілюструє, наскільки висока сума застави може бути комбінована з жорсткими умовами, щоб мінімізувати ризики ухилення або тиску на слідство.

Ще один показовий кейс – столичний забудовник. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.08.2025 (справа № 991/8207/25) йому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, але в межах досудового розслідування, визначивши заставу в 80 млн грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладаються процесуальні обов’язки: прибувати на виклики слідчого, прокурора чи суду; повідомляти про зміну місця проживання або роботи; не залишати межі Києва та Київської області без дозволу; утримуватися від спілкування з особами, визначеними в ухвалі; здати паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на перетин кордону; носити електронний засіб контролю. Ухвала підлягає негайному виконанню після оголошення. Підозрюваний фігурує за ч. 4 ст. 369 КК України – начебто він разом із іншими особами пропонував тодішньому Віцепрем’єру-Міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України квартири у майбутньому житловому комплексі на земельній ділянці міністерства.

В лютому 2025 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглянула апеляційні скарги сторін захисту та обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 24.01.2025 (справа № 991/413/25) щодо застосування до народного депутата України запобіжного заходу у вигляді заставу в розмірі 100 млн грн. За результатами розгляду колегія суддів АП ВАКС залишила апеляційні скарги сторін без задоволення, а саму ухвалу – без змін. Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. За даними слідства, зазначена особа підозрюється в організації заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця» під час закупівлі продукції (що кваліфікується за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України). Така велика сума свідчить, що суд не просто пропонує альтернативу триманню під вартою, а висуває доволі серйозні фінансові зобов’язання, які мають стримувальний ефект.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.10.2025 змінено запобіжний захід колишньому заступнику голови Верховного Суду в 2017-2022 роках (за повідомленням пресслужби ВАКС). Рішенням ВАКС підозрюваному зменшено розмір застави – із 302,8 млн до 20 млн грн. При цьому процесуальні обов’язки, покладені на особу ухвалою від 9 жовтня 2025 року (серед яких – утриматися від спілкування з низкою осіб і носити електронний засіб контролю) – залишені без змін.

У листопаді 2025 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглянула апеляційну скаргу сторони захисту на ухвалу слідчого судді ВАКС від 12 листопада 2025 року (справа № 991/11607/25) щодо застосування до посадовця АТ «НАЕК «Енергоатом» запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Як альтернативу триманню під вартою визначено заставу в розмірі 40 млн грн. За результатами розгляду колегія суддів АП ВАКС залишила апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, а ухвалу слідчого судді ВАКС – без змін. Рішення набрало законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. За даними слідства, зазначена особа підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень (передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 та ч. 4 ст. 368 КК України).

Таким чином, аналіз судової практики вказує: українське антикорупційне правосуддя вибудовує гнучку модель – не всі фігуранти потрапляють до СІЗО. Але ті, хто виходить під заставу, лишаються під наглядом. Такий підхід дозволяє водночас враховувати права підозрюваних і зменшувати ризики для слідства, забезпечуючи баланс між контролем і свободою.

Правова гарантія і нагляд

У публічних дискусіях щодо судової практики 2024–2025 років нерідко висловлюється спрощене твердження, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави свідчить про поблажливе ставлення суду. Проте такий погляд не відображає фактичної ситуації. Механізм застави не означає відсутності нагляду – навпаки, він створює складну систему юридичних гарантій та обмежень, що забезпечують ефективний контроль над підозрюваним.

По‑першe, застава виконує не лише функцію фінансової гарантії. Вона слугує активним інструментом контролю – навіть коли підозрюваний перебуває поза межами СІЗО. Якщо особа погоджується на заставу, суд може покласти на неї низку чітких зобов’язань: інформувати про зміну місця проживання, обмежувати виїзд, надавати документи на запит, а в окремих випадках – носити електронний браслет. Таким чином, застава перетворюється на правову угоду, де свобода підозрюваного – не безконтрольна, а підпорядкована практичним механізмам впливу.

По‑друге, контроль над підозрюваним може продовжуватися через майно. В огляді практики Касаційного кримінального суду ВС за травень 2025 року судді підкреслюють: спеціальна конфіскація не може застосовуватись, якщо в обвинуваченні немає зазначення, що майно використовувалося як знаряддя злочину. Це обмежує ризик безпідставного вилучення активів, але не усуває можливість конфіскації як серйозного інструменту контролю.

Третій ключовий момент – оцінка фактичного управління. У червневому огляді практики ККС ВС зазначено, що навіть за відсутності формального наказу про призначення особи на посаду, суд може враховувати внутрішні документи або свідчення, які підтверджують його реальний вплив на підприємство. Такий підхід дає змогу застосовувати запобіжні заходи там, де формальні посади не відображають усю картину влади.

Отже, твердження, що «правоохоронці затримують, а суди випускають», є помилковим. Судова практика демонструє не слабкість, а навпаки – здатність до тонкого юридичного балансування: комбінація застави, обов’язків і майнових обмежень дозволяє одночасно захистити права підозрюваних і забезпечити ефективність слідства.

Система застави у поєднанні з процесуальними зобов’язаннями і майновими обмеженнями створює режим цілеспрямованого нагляду. Щорічні звіти ВАКС підтверджують активну практику застосування таких заходів. Це свідчить про довіру до оцінки ризиків правоохоронцями та про використання застави не як символічного жесту, а як реального механізму контрол